Вадим Рабінович

Вадим Рабінович

Бізнесмен – українофоб, громадянин Ізраїлю, президент холдингу RC-Group і медійної Media International Group. Голова проросійської партії «За життя!».

У 1980 р. був арештований за звинуваченням у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах. Після слідства звільнений (цьому посприяв особисто Генеральний прокурор СРСР). З кінця 1980 р. до початку 1982 р. керував підпільними цехами з виготовлення кришталевого посуду, календарів і дерев’яних дверей. На початку 1982 р. зарештований за звинуваченням у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах. За власним визнанням, перебуваючи під арештом, понад рік успішно симулював божевілля. У 1984 р. засуджений до 14 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі строгого режиму з конфіскацією майна і забороною займатися професійною діяльністю протягом 5 років. Перебуваючи в ув’язненні, Рабіновича завербував КДБ як інформатора на прізвисько «Жолудь». Згідно з визнанням самого Рабіновича, він лише симулював «осведомітельство», після чого представники КДБ дали йому підписати документ «Про припинення співпраці». Згідно з книгою Ротта, Рабіновича звільнили з колонії у липні 1991 р.

 

З осені 1993 р. Рабінович стає українським представником австрійської фірми «Нордекс», яка за сприяння Леоніда Кравчука стала ексклюзивним оператором з постачання до України російської нафти. Президент «Нордекса» Григорій Лучанський – голова «російської мафії». 1994 р. Рабіновичу закрили в’їзд у США на підставі того, що він був українським представником «Нордекса» (за словами самого Рабіновича, заборону вже знято).

 

24 червня 1999 р. СБУ заборонила Рабіновичу в’їзд в країну строком на 5 років через причетність «до діяльності, що завдає значні збитки українській економіці, і на користь забезпечення безпеки країни». 17 грудня 1998 р. СБУ заборонила в’їзд до України на цей же термін громадянинові Ізраїлю Леоніду Вульфу (який підтримував тісні зв’язки з Рабіновичем). Вульф відомий в кримінальному світі як лідер одного з професійних злочинних угрупувань і підозрюється в здійсненні низки резонансних вбивств і замахів в Одесі, Києві, Дніпропетровській області.

 

У 1995 р. став одним із засновників телекомпанії «Студія 1+1». Представники телекомпанії сьогодні стверджують, що Рабінович ніколи не входив до складу засновників, а лише володів компанією «Пріоритет», якій належали ексклюзивні права на рекламу на «1+1». На початку 1997 р. продав 50 % акцій «1+1» Рональду Лаудеру.

 

У 1998 р. Рабінович створив видавничий будинок «CN — Столичные новости», якому належить низка видань, зокрема тижневик «Столичные новости». У жовтні 1998 р. відбувся скандальний публічний розрив зі «Студією 1+1». За версією Рабіновича, причиною стала його незадоволеність фінансовими зловживаннями керівників компанії Бориса Фуксмана і Олександра Роднянського, які у відповідь нібито інформували західні посольства про його кримінальну діяльність. За версією протилежної сторони, Фуксман і Роднянський хотіли позбавитися від «мафіозного впливу» Рабіновича. Згідно з книгою «Олігарх», частка Рабіновича в акціонерному капіталі компанії, що становила 25 %, була продана ним Фуксману за $2,5 млн.

 

У 2000 р. створює компанію Media International Group (MIG), в яку увійшли видавничий будинок «CN-Столичные новости», газета «МИГновости» в Україні і «MIGnews» в Ізраїлі, тижневик «Деловая неделя». Тепер в холдинг MIG входить щоденна газета США «Новое русское слово» (з 2003 р.) і радіостанція «Народная волна», політичний тижневик «CN-Столичные новости», щоденна газета «Столичка», діловий тижневик «DN-деловая неделя» — в Україні, «Московские новости» (з 2005 р.) — в Росії, а також ізраїльська газета «МИГ». Холдингу належать декілька радіо- і телекомпаній і декілька інтернет-сайтів: Mignews.com, Mignews.com.ua, Migsport.com, NRS.com, DN.kiev.ua, CN.com.ua, ряд друкарських ЗМІ в Україні і Ізраїлі. У липні 2013 р. запустив новий інформаційно-розважальний канал «NewsNetwork», який отримав ліцензію на супутникове мовлення.

 

29 листопада 2007 р. на інтернет-сайті «MiGnews.com» з’явилась інформація про те, що під час відкриття у Запоріжжі пам’ятника жертвам Голодомору лідер КУНу у Запорізькій області Василь Тимчина нібито заявив: «Прийшов наш час, і Дніпро стане червоним від крові жидів і москалів». Прокуратура Запорізької області разом із СБУ встановила, що Тимчина не був присутнім на мітингу через хворобу, що підтверджено аудіо й відеозаписами, а також показаннями свідків.

 

На дострокових парламентських виборах 2014 р. Рабінович обраний до Верховної Ради України – № 4 у списку партії «Опозиційний блок». Секретар і голова підкомітету з питань прав людини комітету ВР з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

 

У липні 2016 р. Рабінович розриває відносини з «Опозиційним блоком» і створює з Євгенієм Мураєвим партію «За життя!». При цьому зі складу фракції ОБ він не виходить, щоб не втратити депутатський мандат.

 

У листопаді 2017 р. стало відомо, що Рабінович має громадянство Ізраїлю ще з листопада 1994 р. Крім того, копія довідки містить номер ідентифікаційного коду Рабіновича, який може отримати лише громадянин Ізраїлю.

 

У липні 2018 р. партія Віктора Медведчука «Український вибір» об’єдналася з партією «За Життя».  Рабінович повідомив, що Медведчук відповідатиме «за напрям із відновлення миру з Росією, відновлення переговорів із СНД». За словами самого Рабіновича, війна на Донбасі є громадянською: «Если бы меня попросили определить ситуацию, то я бы честно сказал, что это гражданская война при поддержке другого государства».

 

Восени 2018 р. Юрій Бойко (ОБ) та Вадим Рабінович підписали угоду про створення «Опозиційною платформи – За життя». Разом вони заявили про те, що висуватимуть єдиного кандидата від опозиційних сил – Бойка.

 

У 2018 р. Національне антикорупційне бюро України розпочало розслідування двох кримінальних проваджень щодо незаконного збагачення і фальсифікацій податкових декларацій Вадима Рабіновича.

 

Новини